Вірші Адама Міцкевича

Могили гарему

Мірза до мандрівника На стіл аллахові любові перші грона Узято тут колись; перлини осяйні Із моря ніжності та розкоші — труні Були тут віддані, на смерті темне лоно. Окрила забуття і часу їх заслона, Над ними зносяться тюрбани кам’яні, Неначе бунчуки у демонській війні; Гяур їх імена тут креслить беззаконно. О рози райські! Вам на […]

Бахчисарай

Великі та німі Гіреїв двір і сад! По ганках, що мели покірних баш тюрбани, Через потуги трон і любощів дивани Літає сарана, повзе холодний гад. Повився темний плющ і дикий виноград По вікнах, по стіні подобою альтани. Руїна — пише тут на мурах гість незнаний, Як Валтасарові, на віковічний згад. А в залі ще стоїть […]

Бахчисарай уночі

З мечетей тихо йдуть побожні мусульмани, Ізану відголос німіє вдалині, I срібний ночі цар пливе в височині, Здаля побачивши зорі лице рум’яне. В гаремі зорянім світило полум’яне Одно по одному засвічує вогні, I хмарка лебедем пливе по синизні, Вся біла, наче сніг, лямована в багряне. Там темний кипарис одкинув довгу тінь, Там мінарет стрункий. А […]

Гробниця Потоцької

Зів’яла ти в краю, заквітчанім весною, Трояндо молода, бо линули в імлі Від тебе юні дні, злотисті мотилі, I спогадів черву лишали за собою. Чому так світяться громадою ясною Зірки, до польської обернені землі? Чи то не погляд твій, в печалі, у жалі, Сліди повипікав огненною сльозою? О полько! Як і ти, я вмру на […]

Алушта вдень

Скидає вже гора туманні з себе шати, Намазом ранішнім росистий лан бринить, Ліси колишуться і ронять з верховіть, Як з чоток дорогих, рубіни і гранати. Мов квіти, що дала природа їм літати, Знялись метелики веселкою в блакить, I діамантами вся далеч майорить; Там, далі, сарани потягся рій крилатий. Де скеля серед хвиль гранітна вигляда, Нуртує […]

Алушта вночі

Свіжішає вітрець, жарота відлягає, Світильник золотий спада на Чатирдаг, Розбився на скалки у нього на плечах I гасне. Мандрівник спинився, поглядає. Чорніє пасмо гір, дрімотна ніч у гаї, Шепочуть, мов крізь сон, потоки у садах, I квітів музика — солодкий ллється пах, Що для ушей мовчить, до серця промовляє. Мене вколисують пітьма і тишина,— Аж […]

Пілігрим

Країна розкоші прослалась підо мною, Вгорі — блакить ясна, тут — лиця чарівні. Чому ж у дальній край так хочеться мені, Чом ще за дальшою я плачу давниною? О Литво! Шум лісів, породжених тобою, Миліший, ніж Байдар всі солов’ї гучні, І більше я радів твоїй трясовині, Як цим шовковицям з їх ніжною красою! На лоні […]

Руїни замку в Балаклаві

Ці замки, що лежать у безладі руїн,— Сторожа і краса твоя, невдячний Криме! Тепер уламки це, що гад живе між ними, Чи гірший, аніж гад, людського роду син, На вежу сходимо, тут напис є один. Можливо, це ім’я, що вчинками гучними Було прославлене. Та час неумолимий Покрив зелом його серед замшілих стін. Тут грек на […]

Дорога над прірвою в Чуфут-Кале

М і р з а  і  м а н д р і в н и к М і р з а Молися, попусти повіддя, одвернися, Тут кінським маєш ти довіритись ногам: Це кінь-розумниця! Він обирає сам Безпечнішу тропу; поглянь — укляк, піднісся, Завис над скелею! Додолу не дивися, Бо оком дна ніяк не досягнеш ти […]

Аюдаг

Люблю дивитись я із Аюдагу скелі, Як спінені вали біжать йому до ніг Рядами чорними — чи, ніби срібний сніг, На сонці виграють, мов райдуги веселі. Штурмують мілину вони у буйнім хмелі, Немов морських потвор іде страшний набіг; Здобудуть — і назад одходить військо їх, Корали й перли нам лишивши на тарелі. Твоя подоба це, […]