Вірші ліни костенко

Ти дивишся. а я вже – як на трапі

   Ти дивишся. А я вже – як на трапі.    І слів нема. І туга через край.    Життя іде по «Гаусівській шляпі»:    отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».    Прощай, прощай, чужа мені людино!    Ще не було ріднішого, як ти.    О це і є той випадок єдиний,    Коли […]

Люблю чернігівську дорогу

   Люблю чернігівську дорогу –    весною, влітку, восени.    Там досі моляться Стрибогу    високі в сонці ясени.    Дівчата ходять, мов княгині.    Цвітуть смарагдові .луги.    Русявокосі Берегині    позолотили береги.    Там переходять шлях уповні.    Під осінь в кожному селі    немов димки димлять жертовні –    копають люди картоплі. […]

Розкажу тобі думку таємну

   Розкажу тобі думку таємну,    дивний здогад мене обпік:    я залишуся в серці твоєму    на сьогодні, на завтра, навік.    І минатиме час, нанизавши    сотні вражень, імен і країн, –    на сьогодні, на завтра, назавжди! –    ти залишишся в серці моїм.    А чому? То чудна теорема,    на […]

За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,

   За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня,    Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня.    Зеленим пензликом тополі – кривенькі кігтики в крові.    Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві.    Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил –    Усе кургани та й кургани ще не заораних могил.    Так що […]

Ван-гог

   Добрий ранок, моя одинокосте!    Холод холоду. Тиша тиш.    Циклопічною одноокістю    небо дивиться на Париж.    Моя муко, ти ходиш по грані!    Вчора був я король королів.    А сьогодні попіл згорання    осідає на жар кольорів.    Мертві барви.    О руки-митарі!    На мольбертах розп’ятий світ.    Я – […]

Не знав, не знав звіздар гостробородий…

   Не знав, не знав звіздар гостробородий,    Що в антисвіті є антизірки,    Що у народах є антинароди,    Що у століттях є антивіки.    Це знаю я. Жалій мене, звездарю!    Це знаю я, і голову хилю.    У антисвіті зірочкою марю,    В антинароді свій народ люблю.

Тінь сізіфа

   В корчах і в кручах умирають міфи.    Чугайстер щез. Покаялись нявки.    І тільки ми, подряпані Сізіфи,    тябричим вгору камінь-рюкзаки.    Руді стежки роз’їдені дощами.    З крутих плаїв зриваємся, йдемо.    У сьоме небо вийдемо з гущавин,    задавлені гранітними трюмо.    Цей мисник днів – мальовані тарелі,    ця тінь […]

На конвертики хат

   На конвертики хат літо клеїть віконця,як марки.    Непогашені марки – біда ще не ставила штамп.    Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.    Я там теж пролітаю,я теж пролітаю там.    Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти.    На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.    Під склепінням печалі така […]

Доля

   Наснився мені чудернацький базар:    під небом у чистому полі,    для різних людей,    для щедрих і скнар,    продавалися різні Долі.    Одні були царівен не гірш,    а другі – як бідні Міньйони.    Хту купляв собі Долю за гріш.    А хто – і за мільони.    Дехто щастям своїм […]

Очима ти сказав мені: люблю

   Очима ти сказав мені: люблю.    Душа складала свій тяжкий екзамен.    Мов тихий дзвін гірського кришталю,    несказане лишилось несказанним.    Життя ішло, минуло той перон.    гукала тиша рупором вокзальним.    Багато слів написано пером.    Несказане лишилось несказанним.    Світали ночі, вечоріли дні.    Не раз хитнула доля терезами.    Слова […]