Вірші ліни костенко

Дощ полив, і день такий полив’яний.

   Дощ полив, і день такий полив’яний.    Все блищить, і люди як нові.    Лиш дідок старесенький, кропив’яний,    блискавки визбирує в траві.    Струшується сад, як парасолька.    Мокрі ниви, і порожній шлях…    Ген корів розсипана квасолька    доганяє хмари у полях.

… І не дивуй, що я прийду зненацька.

   … І не дивуй, що я прийду зненацька.    Мені ще ж побороти переляк.    На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.    А от до тебе – я не знаю як.    Вже одпручалась гордістю і смутком,    одборонилась даллю, як щитом.    Як довго йшла до тебе, як нехутко,    і скільки […]

Місто ур

   …І жив народ. І звався він шумери.    Все пережив, і війни, й землетрус.    І древні воїни, що вмерли,    держали кубки біля вуст.    У тій долині, що аж ген де    пісками плавить небосхил,    царі, поети і легенди    лягли в шість ярусів могил.    Отак помалу і помалу    […]

Стояла груша, зеленів лісочок

   Стояла груша, зеленів лісочок.    Стояло небо, дивне і сумне.    У груші був тоненький голосочок,    вона в дитинство кликала мене.    Ми з нею довго в полі говорили,    не чули навіть гуркоту доріг.    Мої важкі, мої щоденні брили    старий Сізіф тим часом постеріг.    Стояли ми одна супроти одної. […]

І скаже світ

   І скаже світ:    – Ти крихта у мені.    Ти світлий біль в тяжкому урагані.    Твоя любов – на грані маячні    і віра – у наївності на грані.    Що можеш ти, розгублене дитя,    зробити для вселюдського прогресу?    – Я можу тільки кинути життя    історії кривавій під колеса. […]

Готичні смереки над банями буків

    Готичні смереки над банями буків,   гаркаві громи над країною крон.   Ночей чорнокнижжя читаю по буквах,   і сплю, прочитавши собі Оріон.   А вранці повстану. Обуренням серця,   веселим азартом очей і ума.   На вікнах розсиплеться сонячне скерцо   і рух засміється над скрипом гальма.   Обридли відьомскі шабаші фікцій   і ця конфіскація душ під гармонь.   І хочеться часом […]

Ой ні, ще рано думати про все

   Ой ні, ще рано думати про все.    Багато справ ще у моєї долі.    Коли мене снігами занесе,    тоді вже часу матиму доволі.    А поки що – ні просвітку, ні дня.    Світ мене ловить, ловить… доганя!    Час пролітає з реактивним свистом.    Жонглює будень святістю і свинством.    А […]

Цавет танем

   Згоріли їхні селища, пропали їхні мули,    Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку,    Щоб мову свою рідну їх діти не забули,    їм літери виводять вірменки на піску.    А вітер, вітер, вітер!.. Який палючий вітер!..    Обвуглені обличчя січе, січе, січе!..    Лиш виведеш те слово із тої в ’язі літер,    […]

Спини мене

   Спини мене отямся і отям    така любов буває раз в ніколи    вона ж промчить над зламаним життям    за нею ж будуть бігти видноколи    вона ж порве нам спокій до струни    вона ж слова поспалює вустами    спини мене спини і схамени    ще поки можу думати востаннє    ще […]

Красива осінь вишиває клени

   Красива осінь вишиває клени    Червоним, жовтим, срібним, золотим.    А листя просить: – Виший нас зеленим!    Ми ще побудем, ще не облетим.    А листя просить: – Дай нам тої втіхи!    Сади прекрасні, роси – як вино.    Ворони п’ють надкльовані горіхи.    А що їм, чорним? Чорним все одно.